flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Рекомедації щодо правил поведінки відповідальних осіб з МГН

29 травня 2018, 11:16

У разі якщо до суду звертається особа, що має обмежені фізичні можливості, відповідальний працівник суду (визначений внутрішнім наказом суду) повинен бути ознайомлений із принципами та правилами спілкування з такими відвідувачами суду, та надати кваліфіковану допомогу у доступі відвідувачів із обмеженими фізичними можливостями до правосуддя.

Основні принципи етики спілкування з людьми із обмеженими фізичними можливостями:

толерантність, рівноправ’я, розуміння, шанобливість, визнання, сприйнятливість



Якщо в суд звертається особа, що має обмежені фізичні можливості, то потрібно трактувати її в першу чергу як відвідувача, який звернувся за послугою.



З ВАДАМИ

ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

У більшості приміщення суду є недоступними для осіб, які мають проблеми у пересуванні і користуються допоміжними засобами, особливо для тих, які пересуваються в кріслі-візку. До багатьох приміщень людина в кріслі-візку навіть не може потрапити в двері суду при вході.

Для забезпечення особі з інвалідністю можливості повідомити працівників суду про необхідність отримати послугу і допомогу у Надвірнянському районному суді Івано-Франківської області встановлено кнопку виклику , яка розташована при вході в приміщення суду, у зоні досяжності людини, яка сидить у кріслі-візку.

Після виклику , до особи з інвалідністю виходить уповноважений представник суду. При потребі особі необхідно допомогти потрапити в будинок /приміщення суду , переїхати через поріг, допомогти піднятися по сходах.

Не можна самовільно поводитись з людиною у кріслі-візку, необхідно присісти або сісти поруч на стілець , щоб обличчя були на одному рівні. Якщо людина у кріслі-візку є разом із супроводжуючою її особою при спілкуванні необхідно звертатися безпосередньо до особи, якої це стосується.Якщо це стосується особи з вадою опорно-рухового апарату , то при спілкуванні потрібно у першу чергу звертатися і розмовляти з нею, а не із супроводжуючою особою.



Основні правила спілкування:

– Зробити крок назустріч і спитати – чим можна допомогти.

– Допомога має бути ненав’язливою і не надмірною.

– Необхідно вислухати: що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно і допомоги можуть очікувати різної.

– Спілкуючись з людиною, яка сидить у візку потрібно знайти можливість спілкування з нею на одному рівні, щоб людині у візку було зручно спілкуватися. Бажано, знайти можливість сісти на стілець і, якщо йдеться про ознайомлення з документами, мати можливість сидіти поруч за столом.

– Необхідно запитати у особи, чи є у неї проблеми у користуванні письмовим приладдям тощо, та запропонувати допомогти їй у цьому.



З ВАДАМИ СЛУХУ ТА МОВИ

Важливо, щоб в приміщеннях суду була повноцінна візуальна інформація.

Люди з вадами слуху ззовні без ознак інвалідності. Однак, при цьому вони можуть мати різний рівень втрати слуху і по різному розвинене мовлення. Є люди, які не чують, але розмовляють. Спілкуючись ,необхідно бути привітними, посміхатися. Таким чином ,людина матиме до працівників суду довіру.

При розмові з нечуючими необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою. Важливо, щоб джерело світла не було за спиною працівника, бо в такому випадку його обличчя буде затінене.

Необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку або олівець . Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз.

Не закривати обличчя, особливо уста, руками, волоссям тощо.

Щоб привернути увагу людини, яка не чує, необхідно торкнутися її за плече.Коли особа помітить відповідального працівника, тоді слід починати спілкування. Кричати не варто.

Якщо нечуюча людина користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою. Тобто, на нечуючу людину, а не на перекладача.

Необхідно підтримувати зоровий контакт, демонструвати спокій та позитивні емоції.

Під час розмови з людиною, яка має порушення слуху потрібно дивитися саме на неї.

Необхідно слідкувати, щоб джерела світла не було за працівником суду. Не закривати свого обличчя.

Можна переписуватися, щоб уникнути труднощів при усному спілкуванні.

Говорити потрібно ясно та чітко, не змінювати теми розмови.



З ВАДАМИ ЗОРУ

Спілкуючись із незрячими людьми необхідно :

назвати себе і, залежно від ситуації, присутніх;

описати – де особа знаходиться і попередити про перешкоди, які є на шляху;

у розмові з незрячою людиною завжди звертатися безпосередньо до неї. Необхідно представитися хто з нею розмовляє, які повноваження, після чого запитати – чим допомогти;

при супроводі у приміщені попередити про перешкоди, які є на шляху, наприклад: «зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучувати, інформуючи про оточення.

якщо незрячу людину провели до якогось кабінету службової особи, то необхідно її поінформувати , куди її привели. Якщо особі потрібно прочитати документ, не можна замінювати читання будь-якого документу переказом.

рухатися з незрячою людиною потрібно повільно, попередивши її про це, та пояснивши куди потрібно йти.